До переліку об´єктів права інтелектуальної власності входять об´єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції.
Згідно законодавства винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології. Набуття права інтелектуальної власності на винахід (корисну модель) засвідчується патентом.
Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Набуття прав на зареєстрований промисловий зразок засвідчується свідоцтвом, в якому наводиться внесене до Реєстру зображення промислового зразка.
Соціальні мережі використовуються учасниками безоплатно, однак вони все частіше стають майданчиком для поширення комерційної інформації, яка пов’язана з використанням засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу, результатів інтелектуальної, творчої діяльності власника веб-сторінки (володільцями облікового запису) в будь-якій сфері технології, а також в галузі художнього конструювання.
Результат поширення такого об’єкту у соціальній мережі має економічний ефект прямої або опосередкованої дії. Зокрема, на сторінках мережі може міститись інформація про пристрій, продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), процес (спосіб) із пропозицією його купити, про рекламні акції, знижки, які спонукатимуть споживача придбати продукт, пристрій або технологію.
Захист прав на винахід (корисну модель), промисловий зразок здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: авторство на винахід (корисну модель); встановлення факту використання винаходу (корисної моделі); встановлення володільця патенту; порушення прав володільця патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користувача; компенсації.
Сама технологія або певний процес (спосіб), комерційна інформація може бути використана проти дозволу її правовласника (заявника) будь-якою особою у соціальних мережах, яка мала певний доступ до технологічних процесів або інформації. Відповідно до діючого законодавства комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Є випадки, коли працівники підприємств, що були ознайомлені із зобов’язаннями по збереження комерційної таємниці, зокрема: не передавати третім особам і не розкривати публічно відомості, які складають комерційну таємницю підприємства, без згоди дирекції підприємства; не використовувати знання комерційної таємниці для зайняття будь-якою діяльністю, котра в якості конкурентної дії може нанести шкоду підприємству, не розуміючи того або спеціально, публікували (обмінювались) на своїх персональних сторінках у соціальних мережах Facebook, YouTube, WhatsApp, Facebook Messenger, Instagram, TikTok, Twitter відео, аудіо – матеріали які розкривають або носять комерційний характер відносно способів, процесів або продуктів, які були наділені правовою охороною (мали підтверджуючі патенти/свідоцтва).
Деякі фахівці зазначають, що комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Можна поділити таку інформацію на дві групи: технічна інформація і комерційна інформація.
До технічної інформації відносять незапатентовані науково-технічні розробки, бази даних та інші комп'ютерні програми, створені правовласником, усі види "ноу-хау", технічні проекти, промислові зразки; об'єкти інтелектуальної власності, щодо яких отримано патенти або авторські свідоцтва охороняються також окремо чинним законодавством зокрема, Законами України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
До комерційної інформації віднесено умови контрактів, дані про постачальників і покупців (контрагентів, партнерів), інформація про переговори, маркетингові дослідження, дані про розрахунок відпускних цін, розміри знижок тощо; відомості/інформація пов'язана з виробництвом, технологічною інформацією, маркетингові інструменти, інноваційні ідеї, що не є державною таємницею, розголошення (передача будь-яким способом, витік) яких може завдати шкоду інтересам її власнику.
Відносно правовласників – фізичних осіб, треба зазначити, що згідно чинного законодавства кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності. Із честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Юридичним складом правопорушення є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Існує певна судова практика, за якою суди визнають порушенням розміщення у мережі Інтернет, у тому числі на сторінках соціальних мереж Facebook, YouTube, WhatsApp, Facebook Messenger, Instagram, TikTok, Twitter інформації про пристрій, продукт, вироби для продажу, права на які належать певній особі без її дозволу або з порушенням її прав.
Вирішуючи такі категорії порушень суди виходять із того, що публікація інформації про пристрій, продукт, вироби для продажу, у тому числі і через сторінки соціальних мереж можуть тільки ті суб’єкти, які мають такі права, підтверджені патентом або свідоцтвом (охоронним документом).
На печать