Розпізнавальні особливості промислового зразка

Розпізнавальні особливості промислового зразка

Перш ніж перейти до викладу цієї статті необхідно звернути увагу на те, що термін «промисловий зразок» у повсякденній мові позначає дослідний екземпляр промислового виробу. Але, в законодавстві про промислові зразки це поняття характеризує його зовнішній вигляд. Саме в цьому правовому сенсі вираз «промисловий зразок» буде вживатися в цій статті.

У процесі роботи у заявників часто виникають питання і невизначеність щодо реєстрації промислових зразків, оскільки при розробці стратегії патентування можливі різні «додаткові» форми охорони: авторське право, винахід або корисна модель, товарний знак. Тому в цій статті будуть відображені особливості промислового зразка, як одного з видів інтелектуальної власності.

Перш ніж перейти до відмінностей, необхідно коротко охарактеризувати причини появи промислових зразків та їх основні риси.

Розвиток виробництва призвів до насиченості ринку товарами, що мають однакове призначення та відповідно до їх конкуренції, що змусило виробників шукати шляхи заохочення споживачів в свою сторону. Таким чином, крім відповідності функціональним вимогам важливим фактором стало надання виробам привабливого вигляду і впізнаваної форми (зовнішнього вигляду виробу). У результаті сучасний покупець, вибираючи будь-який товар, звертає увагу не тільки на його якість, але і на зовнішнє оформлення, дизайнерські властивості, тобто на його художні достоїнства.

Дизайн є потужним інструментом психологічного впливу і формування споживацької думки, яка є вирішальною для успішної комерційної долі товару. Тому компанії витрачають великі кошти на художньо-конструкторську розробку своєї продукції.

Таким чином, зовнішній вигляд виробів набуває певну економічну цінність, тобто стає особливою «пропозицією». Тому в конкурентній боротьбі підприємці зацікавлені в тому, щоб розроблене ними художнє оформлення нових виробів не копіювалося іншими фірмами і не використовувалося проти них, тобто щоб саме оригінальне зовнішнє оформлення виробу стало їх «власністю» та «інструментом», що і призвело до розробки спеціального законодавства, що охороняє такий результат творчої праці.

З вищесказаного випливає, що під промисловим зразком мається на увазі зовнішній вигляд виробу, який володіє істотною новизною, оригінальністю і художніми достоїнствами. Так, що правову охорону при використанні промислового зразка можуть отримати лише видимі риси готового виробу (товару). Внутрішні пристрої або конструкції захисту не отримують. Це положення відоме в англо-американському праві під назвою «Doctrine of Obscure Use» (доктрина про непомітному використанні).

Дизайн товару може полягати в особливій формі, в малюнку на поверхні або у їх поєднанні. У першому випадку ми маємо справу з об'ємними зразками (моделями), а в другому – з плоскими. Правове становище об'ємних і плоских зразків по суті однаково.

Важливо підкреслити, що наявність у зовнішньому вигляді промислового зразка художніх рис є неодмінною умовою визнання його таким. Невиконання цієї умови позбавляє зразок охорони.

В якості прикладу можна навести справу, яка розглядається англійським судом. Фірма «Стратфорд від компонентс» зареєструвала в якості промислового зразка зовнішній вигляд вітрового скла для мотоцикла. Подібні скла почала випускати інша фірма – «Бритакс» (Лондон). При розгляді суперечки про порушення прав на промисловий зразок відповідач доводив, що зареєстрований зразок позивача володіє єдиною новою рисою – вигином скла посередині, але ця особливість диктується функцією виробу і, отже, зразок не міг бути зареєстрований. Суд погодився з цим аргументом і визнав недійсною реєстрацію [1]. Подібне рішення було прийнято у Парижі. Суд визнав недійсною реєстрацію зразка у вигляді металевої смужки для виробництва пляшкових ковпачків, вказавши, що характерні риси зразку не відповідають художнім вимогам, а відображають лише намір краще пристосувати об'єкт до передбачуваного промислового використання [2].

Тому у випадках, коли зовнішній вигляд виробу повністю визначено його призначенням, правова охорона виробу як промислового зразка не надається у зв'язку з відсутністю художніх рис. Ця думка висловлена в американському рішенні:

«Факт наявності привабливості або приємного зовнішнього вигляду недостатній для визнання об'єкта промисловим зразком. Багато добре сконструйовані вироби, зовнішня форма яких диктується виключно функцією, приємні на вигляд, наприклад, шестигранна гайка, підшипник, ключка для гольфу або вудка, причому їх привабливість багато в чому залежить від інтересу тієї особи, яка їх розглядає. Але вже давно встановлено судами, що в тих випадках, коли форма визначається тільки функціональними міркуваннями, отриманий виріб не може бути запатентовано як такий, що служить для прикраси з тієї простої причини, що він для цієї мети не створювався» [3].

Промислові зразки, винаходи і корисні моделі

Винаходи, корисні моделі і промислові зразки відносяться до об'єктів промислової власності, отже, вони мають безпосереднє відношення до виробництва продукції. Спробуємо зрозуміти, чим же вони відрізняються один від одного і навіщо їх необхідно розділяти. Роз'яснення знаходиться в їх правовому визначенні.

Так, до винаходу відноситься пристрій (конструкція), речовина (суміш, сплав, матеріал), спосіб (технологічний процес – послідовність виробничих операцій), а також застосування пристрою, речовини, способу за новим призначенням. При цьому для того, щоб стати об'єктом патентування винахід має відповідати таким критеріям як новизна, промислова придатність і винахідницький рівень.

Корисні моделі, як і винаходи, це рішення технічних завдань, але на відміну від них при реєстрації корисних моделей не пред'являється вимога про наявність винахідницького рівня. Крім того, згідно з законодавством деяких країн, до корисних моделей належать тільки пристрої.

Лише винаходи, які відносяться до пристроїв, що можуть змінювати зовнішність промислового виробу, і тільки в цих випадках виникає питання про відмінність винаходів, корисних моделей від промислових зразків, проте між ними завжди є певна межа: якщо зовнішній вигляд нового розробленого продукту, несе «технічне навантаження», містить нове рішення якої-небудь технічної задачі, то він є винаходом; якщо ж нова розробка, покликана задовольняти естетичні потреби, тобто основний акцент робиться на малюнок, розфарбування або форму (візерунок тканини, форма ручки, контури автомобіля) впливають на зорове сприйняття, то це промисловий зразок.

Корінна відмінність промислового зразка від винаходу в тому і полягає, що винахід входить у техніку як її невід'ємний елемент, а промисловий зразок належить до неї лише остільки, оскільки він застосовується у виробництві; суть же полягає в художньому сенсі.

Корисні моделі, так само як і винаходи відрізняються від промислових зразків. Ніякі естетичні особливості виробів реєстрацією корисних моделей не охороняються. Але, на превеликий жаль, корисні моделі і промислові зразки нерідко змішують із-за схожості термінології, що може викликати помилкове уявлення про тотожність цих категорій по суті, що було б неправильним.

Якщо інноваційний продукт містить в собі одночасно раніше невідоме технічне патентоздатне рішення і характеризується дизайнерськими властивостями, тобто нові технічні (функціональні) ознаки і його художні риси злиті воєдино і не можуть бути відокремлені один від одного (Класичний приклад такого переплетення – малюнок покришки автомобільного колеса). У цих випадках заявнику з його патентним повіреним необхідно визначиться з вибором охорони.

Частіше естетичні і технічні властивості виробу можуть бути відокремлені один від одного, і в цьому випадку зовнішній вигляд, безсумнівно, може охоронятися як промисловий зразок. Так, в одному з американських судових рішень було зазначено, що візерункове розташування отворів, які служать корисним цілям, можуть бути об'єктом патенту на зразок [4].

Разом з тим реєстрація промислового зразка надає правову охорону лише художнім змістом, функціональні особливості зразка, що охороняється можуть копіюватися  будь-якими особами. Тому, якщо більшість елементів зовнішнього вигляду диктується функціональним призначенням, реєстрація у якості промислового зразка достатньої правової охорони не дає, більше того, вона може бути визнана недійсною у зв'язку з незначністю дизайнерських особливостей.

Для того, щоб встановити, чи має форма виробу технічне або художнє призначення, французький юрист Касалонга пропонує змінити форму і перевірити, чи виходить від цього новий технічний результат; якщо так, то форма несе певне технічне навантаження. Наприклад, жолобки на автомобільних фарах, які служать для розсіювання світлових променів, завдяки чому світло менше засліплює водіїв зустрічних автомобілів, надають собою форму, нерозривно пов'язану з технічним результатом, а тому вони повинні захищатися в якості винаходу або корисної моделі [5].

Промислові зразки і об'єкти, що охороняються авторським правом.

Оскільки у промислового зразка має бути наявність художніх достоїнств, що формують зовнішній вигляд виробу, то це наближає його до об'єктів, що охороняються авторським правом.

Розмежування промислових зразків і об'єктів авторського права в тих країнах, де це вважають за потрібне зробити, проводиться або по об'єкту охорони (тобто, за допомогою норм, що встановлюють, що одні категорії об'єктів охороняються лише як промислові зразки, а інші – як твори авторського права), або шляхом введення інших формальних ознак.

Розмежування зразків і творів мистецтва по об'єкту охорони здійснюється на наступній основі.

1. У деяких країнах роботи, які не відповідають естетичному рівню, прийняті для творів мистецтва, і тому не користуються охороною авторського права, тим не менш можу бути зареєстровані в якості промислових зразків. Ознака «естетичного рівня» не завжди дозволяє відповісти на питання, до якої з двох категорій слід віднести той чи інший об'єкт. Застосування цього критерію позбавляє подвійної охорони деякі об'єкти. Але більшість творів можуть отримувати подвійну охорону. «Охорона художніх творів і охорона промислових зразків не виключають один одного», - говорив німецький дослідник Буссманн [6]. Він висловлював побажання, щоб авторським правом охоронялися лише ті об'єкти, які не використовуються в промислових виробах [7].
2. Як промислові зразки можуть охоронятися лише об'єкти, які являють собою завершений малюнок або завершену форму, в той час як ескізи, що охороняються авторським правом, не можуть бути зареєстровані в якості зразків [8].
3. У більшості зарубіжних країн зовнішнє оформлення друкованих матеріалів (книг, брошур, листівок тощо) не можуть бути зареєстровані в якості зразка.
4. Зазвичай не реєструються зразки, що зображують природні об'єкти: тварин, птахів, кристали тощо. Між тим такі малюнки охороняються авторським правом.

Промислові зразки і торгові марки.

Торговельні марки і промислові зразки можна назвати «близькими родичами», оскільки і ті й інші є результатом творчої праці дизайнерів, однак варто розрізняти їх ролі не тільки з маркетингової, але й правової точки зору.

Під торговельною маркою розуміють різного роду найменування, символи, малюнки, емблеми тощо, які служать для індивідуалізації товару і його виробника, що відрізняють їх від інших товарів та виробників, які виступають на ринку з аналогічними виробами. На практиці можна зустріти різні терміни, такі як товарний знак або знак для товарів і послуг, торговельна марка, товарна марка, фірмовий знак і. т. п. Їх відмінності полягають лише в тому, який з них застосовується в місцевому законодавстві, проте суть залишається одна і та ж. Марка може являти собою малюнок, віньєтку, фігурне зображення, в окремих випадках особливу форму тари або упаковки, а в деяких країнах навіть звуки і запахи.

Залежно від характеру виникнення права на такий вид інтелектуальної власності розрізняють три законодавчих підходи.

До першої групи належать закони, які визнають право власника на торговельну марку на підставі того, що йому належить пріоритет у її використанні. Зацікавлені треті особи можуть оскаржити марку у будь-який час, пославшись на пріоритет використання. Таким чином, експортери можуть ввозити в ці країни свої товари, попередньо не реєструючи торгові марки.

До другої групи належать закони, що передбачають виникнення права власності на марку на підставі пріоритету реєстрації. У цих країнах реєстрація має «конститутивне» значення, тобто особа, яка не зареєструвала свою торгову марку, не має ніякого захисту. Експортери, які мають намір ввозити свої товари в ці країни, щоб уникнути труднощів, які можуть виникнути при збуті, повинні попередньо зареєструвати свої торгові марки.

У третю групу входять країни, закони яких передбачають виникнення права власності на марку, якщо протягом встановленого законом строку після реєстрації вона не буде оскаржена особою, яка має пріоритет у її використанні.

Законодавство ряду країн містить вимогу обов'язкової реєстрації певних категорій марок, наприклад, на фармацевтичні товари, дорогоцінні метали, хімічні продукти, продовольчі товари.

Лише товарні знаки, виконані у вигляді малюнків, графічних зображень або у об'ємних формах, можуть бути схожими на промислові зразки.

Поділ промислових зразків і товарних знаків здійснюється виходячи з відмінності функцій, виконуваних товарним знаком і зареєстрованим промисловим зразком.

Основна функція товарного знака полягає у позначенні виробництва чи продавця. Промисловий зразок покликаний залучати покупця самим своїм виглядом, своєю досконалістю, а не вказівкою на відомого виробника. Функція позначення виробника товару не характерна для зразка.

Однак іноді популярний промисловий зразок починає асоціюватися у свідомості покупців з джерелом походження товарів. В англо-американській судовій практиці в такому випадку кажуть, що зразок придбав «вторинне значення» - secondary meaning – тобто став позначати виробника виробу (наприклад, пляшка Coca-Cola). При цих умовах він може бути зареєстрований в якості товарного знака.

У рішенні Апеляційного суду США по патентних і митних справах від 18.12.1961 р. вказувалося: «Той факт, що малюнок (йшлося про двох паралельних різнокольорових стрічках на чоловічих носках) є художнім, не перешкоджає тому, щоб він був зареєстрований як товарний знак для виробів, на яких він нанесений». Однак повинно бути доведено, що «покупці приймають малюнок за товарний знак, який вказує джерело походження товарів» [9].

Ключовою відмінністю промислового зразка від товарного знака полягає в тому, що зовнішнє оформлення останнього не впливає на властивості маркованої їм продукції. Він в основному слугує певною гарантією якості, оскільки його власник (виробник) має гарну репутацію у покупців, або остільки сам знак в результаті тривалого вживання представлених їм товарів або послуг, що добре себе зарекомендував. Він може наноситься на необмежену кількість продукції різного призначення і дизайну.

Промисловий зразок в свою чергу нерозривно пов'язаний конкретним виробом який удосконалює його результат праці дизайнера і володіє власною цінністю, надає товару нові художні та ергономічні якості, роблячи його не тільки привабливим, але і зручним для використання за рахунок поєднання оригінальних форм, матеріалів і розмальовок. Таким чином, якщо товарний знак гарантує якість, промисловий зразок задовольняє смакам, відповідає тенденціям моди і способу життя.