Пам’ятник Олександрові Пушкіну в Харкові — колишній пам'ятник-погруддя російському поетові Олександру Пушкіну в місті Харкові. Був встановлений на Театральній площі у 1904—2022 роках. Демонтований 9 листопада 2022 року в рамках деколонізації після початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну місцевою владою.

Бронзовий бюст був встановлений на чотиригранному постаменті з сірого граніту. Пушкін був увінчаний лавровою гірляндою. На постаменті був надпис: рос. «Александру Сергеевичу Пушкину город Харьков». Скульптор — Борис Едуардс. Офіційна назва: «Пам'ятник поету О. С. Пушкіну». Пам'ятник був об'єктом культурної спадщини національного значення (пам'ятка монументального мистецтва), охоронний номер 200010-Н.

Згідно офіційних роз’яснень Міністерства культури та стратегічних комунікацій України зазначено, що в Україні, як демократичній та правовій державі, на законодавчому рівні засуджені тоталітарні режими комуністичного СРСР та нацистської Німеччини. Пропаганда цих режимів, виготовлення, поширення та публічне використання їхньої символіки заборонені та визнані Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" наругою над пам’яттю мільйонів їхніх жертв. Разом з тим, пропаганда російської імперської політики та її символіки забороняється відповідно до статті 5 Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".

Як вказано міністерством, згідно з статтею 151 Закону України "Про охорону культурної спадщини", за результатами розгляду питання щодо вилучення з Державного реєстру нерухомих пам’яток України об’єкта, який є символікою комуністичного тоталітарного режиму відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" або символікою російської імперської політики відповідно до Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" чи містить таку символіку, з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування (у разі надання таких пропозицій), рекомендацій Українського інституту національної пам’яті та експертного висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, може прийматись одне з декількох рішень, у тому числі рішення про вилучення об’єкта з Реєстру.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Державного реєстру нерухомих пам’яток України" від 10 листопада 2023 р. № 1186 пам'ятник поету О.С. Пушкіну (1904 р.) на площі Поезії у місті Харкові було вилучено з Державного реєстру нерухомих пам'яток України і тим самим позбавлено правового статусу пам'ятки монументального мистецтва національного значення.

Питання стосовно подальшого збереження об’єктів, які не мають статусу пам’ятки культурної спадщини, а також щодо перенесення їх, у разі необхідності, на зберігання до спеціалізованих закладів, у тому числі, музейних, вирішуються власниками таких об’єктів. Важливою компонентою у прийнятті відповідних рішень є врахування думки громади, економічна доцільність та можлива культурна / мистецька / наукова цінність об’єктів.

Згідно офіційної інформації Харківської міської ради погруддя російського поета Олександра Пушкіна у Харкові демонтували і відправили на "відповідальне зберігання". Дослівно міськрада: "Його подальша доля – чи буде він зберігатися у музеї, чи йому знайдеться інше місце у культурному та історичному просторі Харкова – вирішуватимуть харків’яни після Перемоги України".

Нещодавно у ЗМІ та соціальних мережах відбулось публічна демонстрація знищення пам'ятника-погруддя російському поетові Олександру Пушкіну вуличними художником Гамлетом Зіньковським та співаком Володимиром Дантесом.

Харківський співак Володимир Дантес і художник Гамлет Зіньковський провели перформанс, вони влаштували «дуель» із бюстом Пушкіна. Відповідне відео з'явилося в мережі. Як сказано в коментарі до відео, воно приурочене до річниці дуелі російського поета Олександра Пушкіна і Дантеса. На кадрах відео Володимир Дантес підходить до погруддя Пушкіна, встановленого на символічний танк із намальованими на ньому літерами «Z». Гамлет Зіньковський пропонує Дантесу «розійтися з миром», Дантес відмовляється, йде і після цього погруддя Пушкіна розбивається пострілом з танка.

Наразі не відомо, чи був знищений оригінал пам'ятника-погруддя російському поетові Олександру Пушкіну або його копія. Разом з тим, цікавий сам факт знищення скульптури, як є культурної цінності автором якої є відомий український і російський скульптор Борис Васильович Едуардс.

Історичні і культурні цінності — це надбання всього народу. Без їх збереження, вивчення і врахування минулого народу, нації неможливий цивілізований розвиток суспільства, нормальне формування (становлення) кожного громадянина нашої країни. Тому відповідно до Конституції України «культурна спадщина України охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність» (ч. 5 ст. 54 Конституції).

Держава зобов’язує кожного не завдавати шкоди природі, культурній спадщині та відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції). Згідно з цими конституційними положеннями, вирішене це питання і в Кримінальному кодексі України. Стаття 298 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за умисне нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що дії, які його утворюють, посягають на суспільні відносини, що забезпечують установлений порядок поводження з пам’ятками історії або культури, які впливають на формування національної самосвідомості народу та основних принципів морального і духовного життя суспільства. Предметом злочину є виключно об’єкти історичної та культурної спадщини національного або місцевого значення, до яких віднесені: пам’ятки історії і культури: місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов’язані з ними території і зони їх охорони, в межах яких діє спеціальний режим.

Стаття 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачає обов’язкове відшкодування шкоди, яка була завдана власникові пам’ятки чи уповноваженому ним органу або особі, що володіє і користується нею. Це зобов’язує при розслідуванні і судовому розгляді таких справ встановлювати фактичний розмір заподіяної шкоди і забезпечувати відшкодування збитків або відтворення пам’ятки.

Об’єктами, які мають особливу історичну або культурну цінність можуть бути особливо цінні пам’ятники, унікальні споруди, храми, будинки, споруджені за проектами відомих архітекторів, давні рукописи, книжки, шедеври мистецтва, інші унікальні пам’ятки, що мають особливе національне значення, про що повинно бути зазначено в державному реєстрі пам’яток України чи у висновках експертизи при реєстрації документа чи іншого предмета в Національному архівному фонді (див. «Положення про державний реєстр національного культурного надбання», затверджене постановою КМ України від 12 серпня 1992 р. № 446).

Особливість немайнових авторських прав – у їх безстроковості на відміну від майнових прав, які діють протягом життя автора і 70 років після його смерті відповідно до статті 446 Цивільного кодексу України та статті 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права. Окрім того, на вимоги щодо захисту цієї категорії прав не поширюється позовна давність, тобто автор може звернутися до суду незалежно від часу, що минув від порушення. Хоча немайнові права формально не переходять у спадщину, фактично закон дозволяє спадкоємцям автора після його смерті захищати ці права від власного імені.

Право на цілісність твору згадується в усіх законодавчих актах з питань авторського права починаючи з 1963 року. У Цивільному кодексі Української РСР вперше згадується право автора на “недоторканність” твору.

У Законі “Про авторське право і суміжні права” у редакції 1993 року, так і в редакції 2001 року, це право визначене виходячи з приписів Бернської конвенції – як право перешкоджати перекрученню, спотворенню, зміні чи іншому посяганню на твір, яке може зашкодити честі та репутації автора. Діючий закон пішов ще далі, взагалі не згадуючи про посягання на честь і репутацію як передумову встановлення порушення.

Законодавчо немає окремого посилання на те, з якими вимогами автор чи спадкоємці автора можуть звертатись до суду у разі спотворення творів. У такій ситуації доступними є усі загальні способи захисту. Серед них найімовірнішими кандидатами є або відшкодування шкоди, або зобов’язання відновити становище до порушення.

Наразі в Україні діє концептуально нове законодавство у сфері авторського права і суміжних прав. У Законі України «Про авторське право і суміжні права» імплементовані не лише зобов’язання, взяті Україною за Угодою про асоціацію з ЄС, а й acquis ЄС, які були запроваджені після набрання чинності Угодою, і навіть прецедентне право Суду ЄС.

Згідно вимог вищенаведеного закону та ст. 439 ЦК України автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо. У разі смерті автора недоторканість твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.

Перелік особистих немайнових прав автора закріплено в ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Захист особистих немайнових прав автора, твір якого став суспільним надбанням, здійснюється його спадкоємцями, які, зокрема, мають право протидіяти його знищенню, руйнуванню, перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може заподіяти шкоду честі та репутації автора.

Також має враховуватися відповідна норма ЦК України, яка дозволяє автору уповноважити певну особу (фізичну або юридичну, наприклад, творчу спілку, музей чи інший науково-дослідний, культурно-освітній заклад) на захист його особистих немайнових прав після смерті.

Якщо спадкоємців чи уповноважених автором осіб немає, захист особистих немайнових прав автора, твір якого став суспільним надбанням, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності (Мінекономіки), в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова КМУ від 10.10.2023 року № 1066 “Про затвердження Порядку захисту особистих немайнових прав автора, твір якого став суспільним надбанням, у разі відсутності спадкоємців” впровадила відповідний порядок захисту прав автора. З метою забезпечення захисту особистих немайнових прав автора, твір якого став суспільним надбанням, у разі відсутності спадкоємців фізична або юридична особа (заявник) може звернутися до Мінекономіки із заявою, вимоги до оформлення і змісту якої визначно в зазначеній постанові КМУ.

Національний орган інтелектуальної власності за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів та/або матеріалів складає експертний висновок у строк, що не перевищує 90 календарних днів від дати отримання заяви від Мінекономіки. Національний орган інтелектуальної власності надсилає експертний висновок на адресу для листування заявника та до Мінекономіки протягом п’яти робочих днів від дати його складення.

Інформація про експертний висновок оприлюднюється Національним органом інтелектуальної власності в офіційному електронному бюлетені “Авторське право і суміжні права”. Мінекономіки протягом 15 робочих днів після отримання експертного висновку надсилає його особі, щодо дій якої виявлено ознаки порушення особистих немайнових прав автора, разом із вимогою щодо припинення відповідного порушення.

Сам експертний висновок може бути використаний для підтвердження факту порушення немайнових прав автора на твір, зокрема як доказ, відповідно до законодавства під час звернення до суду та інших органів, установ щодо захисту особистих немайнових прав автора, твір якого став суспільним надбанням, у разі відсутності у автора спадкоємців.

Враховуючи відповідні приписи законодавства, будь – яка фізична або юридична особа, у разі відсутності спадкоємців автора, може звернутися до Мінекономіки із відповідною заявою про захист особистих немайнових прав автора, а після складання та отримання Національним органом інтелектуальної власності експертного висновку щодо наявності або відсутності ознак порушення особистих немайнових прав автора, може звернутись і до суду у порядку та спосіб визначений законодавством.

Одна слід враховувати, що якщо заявник, його представник та/або особа, яка здійснила використання твору, щодо якого подана заява, є особою, пов’язаною з державою-агресором, яка визначена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. № 187 “Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1272), або особою, до якої застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України “Про санкції”, Національний орган інтелектуальної власності припиняє розгляд заяви, про що повідомляє заявнику та Мінекономіки. Заява, розгляд якої Національний орган інтелектуальної власності припинив, та додані до неї документи та/або матеріали заявнику не повертаються.

Отже, захист особистих немайнових прав автора, твір якого став суспільним надбанням, у разі відсутності спадкоємців автора, може бути здійснений і в подальшому підтриманий в судовому порядку будь – якою фізичною або юридичною особа навіть без погодження з органом місцевого самоврядування на балансі якого знаходиться чи знаходився об’єкт, який має особливу історичну або культурну цінність.