Позивач – фізична особа, посилаючись у адміністративному позові на те, що йому належать виключні майнові права на торговельної марку, зареєстровану в Україні, звернувся до відповідача – ДМСУ із заявою про сприяння захисту належних правовласнику майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності відносно реєстрації торговельної марки у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності на один рік, але незважаючи на надання ним усіх необхідних документів для включення об’єкта права інтелектуальної власності до митного реєстру відповідачем листом у формі рішення відмовлено позивачу у включенні об’єкта права інтелектуальної власності до митного реєстру. Позивач вважав таке рішення відповідача незаконним та протиправним тому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної митної служби України, оформлене листом про відмову у включенні торговельної марки, зареєстрованої в Україні у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності на один рік, зобов’язати відповідача зареєструвати торговельну марку, зареєстрованої в Україні у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності на один рік.

Рішенням окружного адміністративного суду у справі адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення ДМС України, оформлене листом про відмову у включенні торговельної марки, зареєстрованої в Україні у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності на один рік; зобов’язано Державну митну службу України зареєструвати торговельну марку, зареєстровану в Україні у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності на один рік.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції та подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу.

Розгляд відповідної справи у апеляційному суду відбувався більш півроку.

Постановою апеляційного адміністративного суду, яке було винесено у серпні цього року, апеляційну скаргу Державної митної служби України - залишено без задоволення, рішення окружного адміністративного суду у справі - залишено без змін.

 

Стосовно зазначених обставин справи колегією суду були надані наступні правові висновки:

  • відповідач - ДМСУ, наділена повноваженнями звернення до заявника та інших органів, підприємств, установ, організацій, використання баз даних з метою перевірки та підтвердження зазначених правовласником відомостей, під час розгляду цієї справи судом не було надано будь-яких доказів на підтвердження цієї частини доводів рішення митного органу, що свідчить про їх безпідставність;
  • графи заяви яку не містять позначок * ці графи заяви, відповідно до положень п. 3 розділу ІІІ Порядку № 648 не підлягають обов’язковому заповненню, тому рішення про їх заповнення приймає заявник особисто і у даному випадку позивач скористався цим правом, що не є порушенням норм чинного законодавства;
  • з огляду на положення п. 5,7 розділу ІІ Порядку № 648 разі виявлення некоректно заповненої графи електронної форми заяви заявнику повідомляється про характер виявленої помилки та про порядок її виправлення шляхом інформаційного повідомлення, але відповідачем під час розгляду цієї справи не було надано суду доказів щодо повідомлення ним заявнику про характер виявленої помилки щодо не заповнення певних граф або заповнення певних граф заяви лише у одному примірнику поданих ним або про порядок її виправлення шляхом інформаційного повідомлення, як це передбачено Порядком № 648;
  • з огляду на положення ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», якою передбачено, що торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмінності торговельної марки, ці доводи не можуть бути прийняті судом до уваги як доказ правомірності прийнятого відповідачем рішення оскільки нормами чинного законодавства передбачено, що позивач  вправі використовувати торговельну марку у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами;
  • відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку №648 у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документа, який подається разом із заявою про реєстрацію об’єкта ПІВ у митному реєстрі, чи достовірності відомостей, що в ньому містяться, СП Держмитслужби може звернутися до органу, підприємства, установи, організації, що видав такий документ, із запитом про проведення його перевірки або надання додаткових відомостей, а відповідач у справі під час розгляду заяви позивача таким правом не скористався, а також враховуючи, що відповідно до вимог п.8 розділу І Порядку № 648 саме заявник відповідає за надання ним недостовірної інформації у заяві та доданих до неї документах, у тому числі тих, які надані у відповідь на запит СП Держмитслужби;
  • заявлені позивачем у справі позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача зареєструвати торговельну марку, зареєстровану в Україні у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності на один рік, підлягають задоволенню оскільки є ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку з урахуванням того, що під час розгляду цієї справи встановлено, що підстави, що стали причиною прийняття рішення про відмову у реєстрації торгівельної марки визнані незаконними і з урахуванням положень ст. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України , доцільним способом захисту порушеного права є власне зобов’язання уповноваженого суб’єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов’язання повторно розглянути заяву.

Вказане рішення, що вступило в законну силу, є першим подібним прецедентом стосовно реєстрації об’єкта прав інтелектуальної власності у митному реєстрі Державної митної служби України на підставі рішення суду.

Адвокати патентно-правової компанії ТОВ «КОМПАНІЯ «ІНВЕНТА» продовжують формувати новітню юридичну практику у взаємовідносинах з Державною митною службою України та належним чином захищати права та законні інтереси клієнтів компанії.

 

Справа: №160/9624/21