Нетрадиційні об'єкти патентування: комп'ютерні програми, методи ведення бізнесу, комп'ютерні ігри

Для початку, в рамках даної теми, визначимося з дефініціями:

- що розуміється під комп'ютерною програмою?

Комп'ютерна програма - це певний алгоритм програми, який являє собою деяку сукупність і послідовність дій, тобто спосіб. А може спосіб бути винаходом? Швидше за все - так, але за умови, якщо він відповідає критеріям для отримання патенту: володіє новизною, винахідницьким рівнем і промисловою придатністю;

- що таке комп'ютерна гра?

Комп'ютерна гра (або відеогра) - це твір мультимедіа, який являє собою комбінацію декількох комп'ютерних програм, що забезпечують деяку сукупність і послідовність дій і їх візуалізацію. Комп'ютерна гра являє собою результат праці програмістів, дизайнерів, сценаристів, художників і музикантів. Правова охорона комп'ютерних ігор - це широкий набір об'єктів інтелектуальної власності. Функціональне зміст комп'ютерних ігор може бути захищено патентами на винахід, сценарій і його творче втілення - засобами авторського права;

- що відноситься до методів ведення бізнесу?

Методи ведення бізнесу або методи підприємництва, як правило, пов'язані з рішенням економічних або управлінських задач. Наприклад, новий метод підприємництва може проявитися в більш ефективному використанні ресурсів, включаючи використання комп'ютерних потужностей, в економії часу здійснення операцій, економії виробничих площ і т.д. Найчастіше для цих цілей використовується сукупність програмного забезпечення, яке дозволяє забезпечити ефективне проведення, облік і контроль бізнес-процесів.

1. Нетрадиційний об'єкт патентування - комп'ютерна програма

1.1 Питання патентування винаходів, які здійснюються з використанням комп'ютера, є складним для традиційних підходів, на яких базується патентне право.

Спочатку структура, послідовність і організація комп'ютерних програм охоронялася і продовжує охоронятися зараз за допомогою авторського права. Однак останнім часом з'являється все більше прихильників того, щоб розглядати програму, як алгоритм виконання комп'ютером певних дій, тобто розглядати її як різновид технології, яка традиційно відноситься до патентного права.

Підхід до визначення патентоспроможності винаходів в області комп'ютерних програм був здійснений у 1986 році в рішенні по справі VICOM (Великобританія), яке лягло в основу визначення технічного ефекту. Згідно справі VICOM, заявка, подана на метод обробки цифрового зображення з використанням відповідним чином запрограмованого комп'ютера, була відхилена патентною експертизою Європейського патентного відомства (далі - ЄПВ). Однак Технічна апеляційна палата, яка функціонує в структурі ЄПВ, знайшла і роз'яснила відмінність між математичним методом «як таким», тобто методом оперування числами, та математичним методом, який використовувався в технологічному процесі, тобто методом, який знаходить втілення в послідовності електричних сигналів, що впливають на фізичний об'єкт, зокрема на комп'ютер, який відпрацьовує послідовність команд при роботі з комп'ютерною програмою (1). Було встановлено, що, якщо технічне рішення дозволяє вирішити технічну задачу за допомогою технічних ознак, то воно може бути віднесено до патентоздатного. Таким чином, якщо ознаки, повністю розкриті в описі, дійсно є технічними, а не розумовими або організаційними, і результат теж має технічний характер, то і запропоноване рішення, при дотриманні критеріїв патентоспроможності, може бути визнано винаходом.

Існують два аспекти в питанні охорони комп'ютерних програм, один з яких розглядає інформаційну суть програми, яка виражається в тексті (вихідному коді) програми, записаному на паперовому або електронному носії, а другий - розглядає технічну суть програми, пов'язану з роботою комп'ютера. Якщо мова йде саме про команди, то неважливо на чому і як вони записані: на папері літерами та цифрами або на машиночитаємому носії, шляхом зміни його характеристик, які ми ототожнюємо з нулями і одиницями. Але якщо ми говоримо про роботу комп'ютера, нас уже не цікавлять ні букви і цифри, ні нулі і одиниці. Нам важливо тільки те, які фізичні дії виконує комп'ютер, тобто яким чином електричний струм передає команди різних елементів комп'ютера при його взаємодії з конкретною програмою (2). Таким чином, програма у вигляді тексту - це об'єкт авторського права, а спосіб управління комп'ютером за допомогою програми - це технічне рішення, яке може бути запатентовано, як винахід.

Успіх патентування комп'ютерних програм - як способів управління комп'ютером, багато в чому залежить від правильності складання формули винаходу з урахуванням різної інтерпретації критеріїв патентоспроможності, прийнятих в різних країнах світу.

У той же час, патентні закони багатьох країн світу, в тому числі і України, не включають комп'ютерні програми в перелік об'єктів, які охороняються відносячи їх тільки до об'єктів авторського права.

1.2. Охорона комп'ютерних програм в Україні забезпечується двома правовими актами: Цивільним Кодексом України та Законом України «Про авторське право і суміжні права». Зазначені нормативні документи розглядають комп'ютерну програму як твір літератури, але з певними відмінностями в обсязі наданих прав. На відміну від літературних творів не допускається вільне використання комп'ютерних програм для особистих цілей, наприклад, для проведення наукових досліджень, з метою навчання, а також часткового їх використання в якості фрагментів при розробці новостворюваних комп'ютерних програм.

В результаті цього, комп'ютерні програми виглядають в області авторського права чужорідним тілом, так би мовити «зозулею в чужім гнізді».

Будь-яка комп'ютерна програма, характеризується наявністю вихідного коду, який написаний певною мовою програмування. Відповідно, у кожної комп'ютерної програми існує автор, який написав цю комп'ютерну програму. Таким чином, як вихідні коди, так і комп'ютерні програми, створені на їх основі, є об'єктами інтелектуальної власності, майнове право на які належать авторам - творцям комп'ютерних програм або правовласникам цих комп'ютерних програм.

Власник авторських прав на комп'ютерну програму має виключне майнове право на використання своєї програми, а також може дозволяти і забороняти використовувати свою комп'ютерну програму іншим особам.

Державним документом, який підтверджує факт реєстрації авторського права на комп'ютерну програму в Україні є «Свідоцтво України про охорону авторським правом».

Для того, щоб здійснити реєстрацію необхідно:

• надати комп'ютерну програму для реєстрації, а саме, підготувати вихідний код програми та інструкцію користувача комп'ютерної програми;
• підготувати реферат комп'ютерної програми;
• вказати дані про автора або авторів комп'ютерної програми;
• в разі реєстрації авторських прав на комп'ютерну програму, розроблену за завданням юридичної особи (тобто на службовий твір), необхідно надати реквізити цієї юридичної особи, а також договір про передачу майнових авторських прав цієї юридичної особи;
• сплатити необхідні мита і збори;
• переслати весь пакет документів в Державне агентство з авторських і суміжних прав (м. Київ) на реєстрацію.

На закінчення слід зазначити, що:

• до теперішнього часу в світі немає одностайного методологічного підходу до питання охорони комп'ютерної програми, як об'єкту інтелектуальної власності;
• комп'ютерні програми побудовані на лежачих в їх основі алгоритми, тобто послідовності операцій, що виконуються в певному порядку;
• в Україні комп'ютерні програми охороняються як об'єкти авторського права;
• до тих пір, поки авторське право приносить дохід, воно буде жити.