Захист прав авторів в мережі Інтернет

Сфера ІНТЕРНЕТ - досить складна з точки зору використання виключних прав. Так, аналіз чинного законодавства в галузі авторського права і суміжних прав показує його обмеженість в питанні регулювання і захисту виключних прав у мережі Інтернет.

Проблеми порушення авторських прав в Інтернеті є одними з найбільш гострих і актуальних. Сутність зазначених порушень така ж, як і поза сферою Мережі. Основна відмінність полягає в тому, що простота копіювання і нематеріальна сутність об'єктів авторського права в Інтернеті не дозволяють так само просто вирішити проблему доказу порушення авторських прав.

Аналізуючи Закон України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) (1) видно, що його основні положення сформульовані законодавцем виходячи з уявлення про те, що авторські твори, як правило, поширюються видавцем шляхом опублікування в той чи інший спосіб, певним накладом і на паперовому носії. В цьому випадку, видавець як посередник у відносинах між автором і читачем-користувачем грає істотну роль. В той же час в мережі Інтернет інформація та авторські твори існують виключно у формі електронних документів, при цьому матеріальний носій, на якому записаний машинний код, не має істотного значення для використання цього продукту (авторського твору). Таким чином Інтернет створив віртуальний простір, який заповнений авторськими творами і об'єктами суміжних прав, а законодавство залишилося на колишньому рівні.

Розглядаючи зазначену проблему, можна виділити три етапи у використанні авторського твору в мережі Інтернет. Кожен з цих етапів має свої особливості. Перший етап - це етап запису твору в тій формі, в якій воно далі починає використовуватися - на сервері, на сайті, або в пам'яті комп'ютера. Такий запис в пам'ять комп'ютера, відповідно до ст. 15 Закону, є відтворенням авторського твору, а отже, пов'язана з порушенням належного автору права на використання твору.

Другий етап використання авторського твору пов'язаний з можливістю надання доступу до записаного твору третім особам. Тобто якщо ви розміщуєте на сайті інформацію про цей твір, або його повний текст, або фрагменти цього твору без згоди автора, то це також є порушенням авторських прав. При цьому не має значення за гроші або безкоштовно здійснюється доступ до інформації, розміщеної на сайті. Таким чином, розміщення об'єктів авторського права в Мережі, є порушенням прав автора. Особи, які здійснили подібні дії, визнаються порушниками авторського права та(або) суміжних прав. До них, зокрема, можуть бути віднесені власники сайтів, на яких були розміщені контрафактні твори чи об'єкти суміжних прав.

Примітно, що у США Інтернет-провайдери, що надають послуги, як на комерційній, так і на некомерційній основі, намагаються стежити за тим, щоб вимоги авторського законодавства неухильно дотримувалися. Так при укладанні договору з власниками сайтів провайдери обов'язково включають в нього пункт про те, що обов'язково повинно бути зазначено джерело поширення тієї чи іншої інформації, що зачіпає авторські права, щоб запобігти їх порушення і покласти відповідальність за розміщення цієї інформації у власника сайту. У разі порушення зазначеної вимоги провайдер може розірвати в односторонньому порядку договір на здійснення послуг з подальшою забороною на відновлення відносин на певний термін.

Третій етап використання авторського твору полягає в «скачуванні» (завантаженні) об'єкта, що охороняється авторським правом об'єкта на власний комп'ютер і його відтворення на екрані монітора «кінцевого споживача» (2). При цьому кінцевий споживач, як правило, не є порушником авторських прав, якщо він не використовує цей твір для демонстрації третім особам і не витягує з факту його наявності в своєму комп'ютері комерційної, або якоїсь  іншої вигоди.

При використанні твору безпосередньо на сайті, коли він стає доступним необмеженому колу відвідувачів сайту, твір вже знаходиться в пам'яті комп'ютера або на сервері, який здійснює надання доступу до нього інших осіб. При цьому користувач даного комп'ютера більше не створює додаткових примірників твору. Завантаження копій творів або фонограм не є порушенням авторського права, оскільки відповідно до ст. 25 Закону (1) таке завантаження допускається без згоди автора і без виплати йому винагороди, якщо воно здійснюється виключно в особистих цілях або для кола сім'ї, а твір було раніше правомірно розкрито. Однак таке вільне використання авторського твору не стосується таких об'єктів як комп'ютерні програми, а також не поширюється на репродукування книг, нотних текстів і об'єктів образотворчого мистецтва.

Разом з тим, використання авторських творів в особистих цілях викликає багато запитань. Наприклад, виникає питання, на законній підставі розміщено твір в Мережі? Якщо твір розміщено законно, тобто правомірно розкрито за згодою автора, то його скачування для особистих цілей також є законним. Якщо ж воно було незаконно доведено до загального відома, то екземпляри творів чи об'єктів суміжних прав є контрафактними. Однак в реальному житті вважається нормальною практика копіювання в особистих цілях творів свідомо незаконно розміщених для вільного огляду на сайтах. Такі дії, що є порушенням законодавства, носять масовий характер, порушники не несуть ніякої відповідальності, і більш того, у жодного правовласника, як правило, не виникає предмета спору про порушення авторських прав, поки його твір використовується в особистих цілях (3).

Через складність контролю за копіюванням та використанням творів в мережі Інтернет, а також нематеріальної сутності об'єктів авторського права, практично неможливо встановити особу порушника, який розмістив твір в Мережі, важко притягнути до відповідальності винну особу і довести факт порушення авторських і суміжних прав.

ВИСНОВКИ

Віртуальна реальність сформувала нові умови життя суспільства і продовжує диктувати свої правила користувачам Інтернет, який вже став глобальним соціальним явищем.

Аналіз чинного законодавства в галузі авторського права і суміжних прав показує його обмеженість в питанні регулювання і захисту виключних прав у мережі Інтернет. У зв'язку з можливістю анонімного доступу до Інтернету, складно встановити особу порушника авторських прав, що помістив твір в Мережі, а також залучити його до відповідальності і довести факт порушення авторського і суміжних прав.

Розвиток мережі Інтернет, як глобального інструменту для поширення літературних творів, музики, відео та здійснення інших громадських, соціальних і економічних трансакцій, відбувається настільки швидко, що законодавець не в силах об'єктивно і оперативно реагувати на ті зміни в суспільстві, які пов'язані з появою нової віртуальної реальності.