На підставі судової практики Верховного Суду.

 

Суть справи:

У грудні 2023 року Державне підприємство «Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів» подало до господарського суду позов, в якому просило: визнати дії Дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат "Зоря"» щодо використання службового твору - графічного зображення «Дизайн бланка "Службове посвідчення Національної поліції України"» (2 варіанти) такими,що порушують майнові авторські права ДП «України» за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 01.03.2021 № 102874 ;  заборонити ДП «Зоря» використання службового твору - графічного зображення «Дизайн бланка "Службове посвідчення Національної поліції України"» (2 варіанти) за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 01.03.2021 № 102874 шляхом виготовлення бланків службових посвідчень Національної поліції України без дозволу ДП «Україна»;  стягнути з ДП «Зоря» до Державного бюджету України штраф у розмірі 10 % від суми, присудженої судом на користь ДП «Україна», та стягнути з ДП «Зоря» на користь ДП «Україна» кошти в розмірі 1 382 690,00 грн. як упущену вигоду внаслідок порушення авторського права

Позовні вимоги ДП «Україна» обґрунтовані тим, що відповідач при виготовлені бланків службових посвідчень для Національної поліції України використовує належний позивачу твір за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 01.03.2021 № 102874 , що за відсутності згоди позивача на використання такого твору порушує його авторські майнові права.

 

У січні 2024 року ДП «Зоря» подало до господарського суду зустрічну позовну заяву, в якій просило визнати: недійсним свідоцтво від 01.03.2021 № 102874 про реєстрацію авторського права на твір - графічне зображення «Дизайн бланка"Службове посвідчення Національної поліції України"» (2 варіанти), авторські права на який належать ДП «Україна»; відсутніми у ДП «Україна» авторські майнові права на твір - графічне зображення «Дизайн бланка "Службове посвідчення Національної поліції України"» (2 варіанти).

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір від 01.03.2021 № 102874 незаконно засвідчує факт, якого не існує, оскільки ДП «Україна» не належать авторські майнові права на твір - дизайн бланка службового посвідчення Національної поліції України з підстав його затвердження наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.2017№ 347, який за своїм характером є нормативно-правовим актом, після чого спірний дизайн став ознакою поліції як органу державної влади, а отже, втратив статус об`єкта авторського права, що охороняється в силу закону, відповідно, у ДП «Україна» відсутні авторські майнові права на твір.

 

Господарський суд міста Києва у рішенні від 19.06.2024, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом згідно з постановою від 04.11.2024, у задоволенні первісного позову відмовив повністю, а зустрічний позов задовольнив в повному обсязі.

Визнав недійсним свідоцтво від 01.03.2021 № 102874 про реєстрацію авторського права на твір - графічне зображення «Дизайн бланка"Службове посвідчення Національної поліції України"» (2 варіанти), авторські майнові права на який належать ДП «Україна». Визнав відсутніми у ДП «Україна» авторських майнових прав на твір - графічне зображення «Дизайн бланка "Службове посвідчення Національної поліції України"» (2 варіанти).

Суди вважали, що наявні підстави для визнання відсутніми у ДП «Україна» авторських майнових прав на службовий твір, оскільки позивач надав дозвіл (згоду) на використання бланка службового посвідчення Нацполіції у листі від 03.12.2015 № 83-12дск, а наказ МВС від 26.04.2017 № 347, згідно з яким затверджено зразок службового посвідчення Нацполіції та здійснюється виготовлення відповідних посвідчень ДП «Зоря», по суті є офіційним документом та актом органу державної влади, тобто є об`єктом, який за законом не охороняється авторським правом, відповідно, зображення зразка службового посвідчення Нацполіції в складі названого наказу МВС не може отримати правової охорони як об`єкт авторського права.

Як наслідок, суди дійшли висновку про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 01.03.2021 № 102874та про відмову в задоволенні первісного позову, вимоги якого ґрунтуються на належності ДП «Україна» майнових авторських прав на службовий твір за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 01.03.2021 № 102874.

 

Верховний Суд дійшов таких висновків.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 19.10.2015 ДП «Україна» у зв`язку з прийняття Закону України «Про Національну поліцію» та з метою розробки нового дизайну бланка службового посвідчення, що видається поліцейським та державним службовцям Нацполіції України, видало наказ про створення робочої групи для проведення робіт з розробки графічного зображення «Дизайн бланка "Службове посвідчення Національної поліції України"» у формі пластикової картки. До складу робочої групи увійшли, зокрема, головний художник - начальник відділу дизайну та провідний інженер відділу дизайну, які перебувають в трудових відносинах з ДП «Україна».

05.11.2015 ці члени робочої групи розробили службовий твір - графічне зображення «Дизайн бланка "Службове посвідчення Національної поліції України"» у формі пластикової картки. За змістом договорів від 30.08.2013 та від 10.09.2013 працівники створюють об`єкти інтелектуальної власності, а підприємство набуває права інтелектуальної власності на такі об`єкти; усі майнові права інтелектуальної власності на об`єкти інтелектуальної власності, створені працівниками, належать підприємству.

26.04.2017 МВС, керуючись ст. 17 Закону України «Про національну поліцію», видало наказ № 347 «Про організацію виготовлення та видачі службових посвідчень Національної поліції України», яким затвердило: (1) порядок оформлення, виготовлення, обліку, видачі,знищення службових посвідчень з додатками; (2) зразок бланка службового посвідчення; (3) опис бланка службового посвідчення. З моменту видачі наказу МВС від 26.04.2017 № 347 наказ МВС від 14.12.2015 № 1573 втратив чинність.

05.02.2021 ДП «Україна» подало до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) заявку про реєстрацію авторського права на службовий твір - графічне зображення «Дизайн бланка "Службове посвідчення Національної поліції України"» (2 варіанти) – твір образотворчого мистецтва. У заяві вказано, що датою остаточного завершення роботи над твором є 05.11.2015. Відомості про твір не оприлюднювалися. У відомостях заяви про твір або частину твору, що включено до твору, права на який реєструються, значиться емблема Національної поліції України, яка розташована на лицьовому (варіант 1) та зворотному (варіант 2) боці службового посвідчення. Згідно з технічним описом емблемою Нацполіції вважається: на лицьовій стороні службового посвідчення - стилізоване зображення слова «POLICE» з літерами UA, на зворотній стороні - геральдичний знак «восьмикутна зірка» з малим Державним Гербом України по центру.

01.03.2021 Укрпатент на підставі свого рішення про реєстрацію авторського права ДП «Україна» на службовий твір видав заявнику свідоцтво № 102874 про реєстрацію авторського права на твір графічне зображення «Дизайн бланка "Службове посвідчення Національної поліції України"» (2 варіанти).

У період 2016- 2021 років Нацполіція здійснювала замовлення та закупівлю бланків службових посвідчень за зразком та технічним описом, затверджених наказами МВС, у ДП «Україна», зокрема, за договором від 07.04.2021.

10.09.2020 Нацполіція, використовуючи затверджені наказом МВС від 26.04.2017 № 347 зразок та технічний опис бланків службового посвідчення (що вбачається з тендерної документації 2020 року), уклала договір про закупівлю з ДП «Зоря».Надалі Нацполіція відмовилася від закупівлі бланків свого службового посвідчення у ДП «Україна» і продовжила співпрацю з ДП «Зоря»за договорами про закупівлю від 24.06.2022 та 10.02.2023, додатками до яких є технічні характеристики товару - технічні описи бланка службового посвідчення згідно з наказом МВС від 26.04.2017 № 347.

У 2023 році ДП «Україна» звернулося до Нацполіції та ДП «Зоря» з листами про забезпечення прав правовласників у сфері авторського права, в яких, посилаючись на належне йому авторське право на службовий твір - графічне зображення «Дизайн бланка "Службове посвідчення Національної поліції України"» (2 варіанти) за свідоцтвом від 01.03.2021 № 102874, розроблений на прохання МВС від жовтня 2015 року, просило забезпечити дотримання прав ДП «Україна» як власника авторських майнових прав, який згоди на використання зареєстрованого службового твору третім особам не надавав.

Посилаючись на пп. «в», «г» ч. 1 ст. 10 Закону № 3792-ХІІ та на те, що зразки бланків службового посвідчення Нацполіції та їх технічні описи затверджені наказом МВС від 26.04.2017 № 347, до того ж до моменту видачі свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 01.03.2021 № 102874, Нацполіція та ДП «Зоря» заперечили проти порушення ними авторських майнових прав ДП «Україна» на службовий твір, що послугувало причиною для звернення ДП «Україна» до суду з позовом до ДП «Зоря», а позиція ДП «Зоря» щодо відсутності у ДП «Україна» таких авторських майнових прав взагалі - стала підставою для подачі зустрічного позову.

Під час вирішення спору судами попередніх інстанцій ДП «Зоря» вказувало, що в межах технічного опису бланку службового посвідчення Нацполіції, затвердженого наказом МВС від 26.04.2017 № 347, самостійно розробляло дизайн таких посвідчень,використовуючи власні відтінки кольорів, направленість та розташування сіток та інших захисних елементів, натомість ДП «Україна» стверджувало, що ДП «Зоря» при виготовленні та постачанні бланків службового посвідчення Нацполіції використало саме службовий твір за свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 01.03.2021 № 102874 .

 

Встановивши такі обставини, суди попередніх інстанцій виснували, що в цьому випадку має місце використання графічного зображення,що відображає дизайн бланка службового посвідчення Нацполіції, розробленого ДП «Україна», проте позивач надав дозвіл (згоду) на використання бланка службового посвідчення Нацполіції у листі від 03.12.2015 № 83-12дск.

Врахувавши що форма вираження твору «Дизайн бланка "Службове посвідчення Національної поліції України"» відтворена у зображенні «Зразок бланка службового посвідчення Національної поліції України», затвердженого наказом МВС від 26.04.2017 № 347, а ДП «Зоря» повинно здійснювати виготовлення службових посвідчень Нацполіції в межах нормативно-технічної документації, затвердженої цим наказом МВС, суди насамперед вдалися до вирішення зустрічної позовної вимоги про визнання відсутнім у ДП «Україна» авторських майнових прав на спірний твір як самостійної вимоги, в межах якої надали оцінку наказу МВС від 26.04.2017 № 347 та здійснили дослідження його правової природи.

За результатами такої оцінки суди попередніх інстанцій виснували, що наказ МВС від 26.04.2017 № 347 по суті є офіційним документом,актом органу державної влади, а за ст. 434 ЦК України ст. 10 Закону № 3792-ХІІ та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 № 2811-ІХ акти органів державної влади та їх офіційні документи не є об`єктами, що охороняються авторським правом, відповідно, зображення зразка службового посвідчення Нацполіції в складі названого наказу МВС не може отримати правової охорони за ст. 8 Закону № 3792-ХІІ та ст. 7 Закону № 2811-ІХ як об`єкт авторського права.

При цьому суди погодилися з доводами ДП «Україна», що наказ МВС від 26.04.2017 № 347 не є нормативно-правовим актом, втім,вказали, що законодавство України не обмежує перелік об`єктів, які не підпадають під правову охорону авторського права, лише нормативно-правовими актами, поширюючи відсутність такої охорони й на інші акти органів державної влади, у зв`язку з чим вважали,що зміст названого наказу, в тому числі в частині зображення зразка службового посвідчення Нацполіції, не може охоронятися як об`єкт авторського права.

 

Зі змісту первісного позову (з урахуванням заяв про зміну предмета позову) вбачається, що ДП «Україна» порушення своїх авторських прав на твір обґрунтовувало наявністю у нього авторського права на графічне зображення «Дизайн бланка "Службове посвідчення Національної поліції України"» (2 варіанти) в цілому з моменту створення та порушенням його ДП «Зоря» з огляду на неправомірне використання розробленого позивачем бланка при виготовленні службових посвідчень, тобто без дозволу ДП «Україна», оформленого відповідно до закону. При цьому позивач під час розгляду цієї справи наголошував на тому, що після затвердження зразка бланка наказом МВС від 26.04.2017 № 347 твір позивача не перестав бути об`єктом авторського права.

 

Верховним Судом визначено:

У ч. 1 ст. 437 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що авторське право виникає з моменту створення твору , що кореспондується з ч. 2 ст. 11 Закону № 3792-ХІІ (який був чинний до 01.01.2023), відповідно до якої авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону № 3792-ХІІ суб`єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється національним органом інтелектуальної власності (далі – НОІВ) відповідно до затвердженого Кабміном порядку. НОІВ складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

Заявка про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір, приймається до розгляду після одержання НОІВ усіх документів, визначених, зокрема, в п. 6. Розгляд заявки і прийняття рішення про реєстрацію авторського права на твір та реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, здійснюється протягом місяця від дати надходження до НОІВ правильно оформлених документів заявки. Під час розгляду заявки НОІВ не проводить експертизи твору і не встановлює факту виникнення авторства.

Усталеним у цивілістичній доктрині є те, що авторське право на твір виникає з моменту об`єктивізації твору. Для набуття авторського права не вимагається реєстрації твору чи будь-якого спеціального його оформлення, а також виконання яких-небудь інших формальностей.

Тобто в сфері авторського права одним з принципів є принцип автоматичної охорони: охорона твору надається автоматично (фактом створення твору) і не залежить від його реєстрації, депонування, проведення експертиз та інших дій.

Отже, авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору(зокрема, письмової, електронної, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.

Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення зустрічного позову та, як наслідок, відмови в задоволенні первісного позову суперечать наведеним нормам права, оскільки право на твір у суб`єкта авторського права виникає з моменту його створення і для виникнення авторського права/його набуття не вимагається реєстрація твору, а суб`єкт може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах, однак не зобов`язаний.

 

Також колегія суддів вказує, що при розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права / інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах.

Якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Однак, якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є не ефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

 

Аналіз норм цивільного законодавства свідчить, що недійсність реєстрації покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Правовим наслідком недійсності реєстрації в сфері інтелектуальної власності по своїй суті є «нівелювання» правового результату, породженого такою реєстрацією (тобто вважається, що не відбулося виникнення / переходу виключних прав взагалі).

Тому застосування недійсності реєстрації у сфері інтелектуальної власності як способу захисту ефективне для тих випадків, за яких для набуття виключного права застосовується реєстраційна система набуття прав (наприклад, для набуття прав на торговельну марку, що передбачає проведення формальної та кваліфікаційної експертизи), а в інших випадках такий спосіб захисту не присікає порушення цивільних прав та інтересів та не відновлює їх.

 

Верховним Судом визначено основні особливості правового режиму службових творів які полягають у такому:

 

По-перше, за загальним правилом особисті немайнові права інтелектуальної власності залишаються за працівником, який створив цей об`єкт права інтелектуальності власності (твір) в порядку виконання трудового договору (ч. 1 ст. 429 ЦК України , ч. 1 ст. 16 Закону № 3792-ХІІ).

По-друге, нормами чинного ЦК України, на відміну від Закону України «Про авторське право і суміжна права», передбачено розподіл майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт, створений працівником у зв`язку з виконанням трудового договору, між працівником і роботодавцем. Якщо твір створено у порядку виконання працівником трудового договору (контракту) і в межах строку його дії, тобто при виконанні службових обов`язків і за службовим завданням роботодавця, то особисті немайнові права автора твору належать працівникові; вони є невідчужуваними. Майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об`єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 429 ЦК України).

По-третє, за створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем (ч. 3 ст. 16 Закону № 3792-ХІІ).

Четверте, якщо в трудовому або цивільно-правовому договорі між працівником і роботодавцем (юридичною або фізичною особою, де або в якої він працює) не передбачений інший порядок здійснення майнових прав на створений вказаний об`єкт, то вони мають спільні права як на отримання свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, так і на використання такого об`єкта. Порядок здійснення майнових правна такий об`єкт може бути врегульований цивільно-правовим договором. У разі передання (відчуження) працівником роботодавцю всіх майнових прав на твір, створений ним у порядку виконання трудового договору, працівник втрачає ці права, залишаючись носієм особистих немайнових прав.

Враховуючи відповідні висновки Верховного Суду та підстави та фабулу справи касаційною інстанцією вирішено скасувати попередні рішення судів, а справу передати новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Постанова КГС ВС від 20 лютого 2025 року у cправі № 910/19775/23 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/125356122.

 

Адвокати патентно-правової компанії ТОВ «КОМПАНІЯ «ІНВЕНТА» продовжують відстежувати та формувати новітню юридичну практику щодо захисту об’єктів прав інтелектуальної власності у контексті новел та практики Верховного Суду та належним чином захищати права та законні інтереси клієнтів компанії.